Скарбничка для батьків

     ПОРАДИ БАТЬКАМ: ЯК СТАТИ 

НАЙКРАЩИМ ДРУГОМ ДЛЯ СВОЄЇ 

ДИТИНИ. 

  Що ж трапилось з цією милою маленькою дитиною, яка була в нас кілька років тому?

Підлітки можуть бути складними у спікуванні, і це не має дивувати вас з огляду на всі зміни перехідного віку, з якими їм доводиться зіштовхнутися. Вам потрібно бути дуже терплячими, щоб упоратись з цим.

Попри те, що ви колись самі були підлітками й, можливо, складними для своїх батьків, від вас, проте, потрібно буде багато праці, щоб зрозуміти, через що доводиться проходити вашій дитині. Ви маєте налагодити зв’язок із нею.

Пропонуємо вам кілька порад, які будуть корисними у вихованні підлітків і налагодженні зв’язку з ними:

1. Інтерес

З’ясуйте, що подобається вашій дитині. Пам’ятайте: щоб бути гарним батьком вам також потрібно бути гарним другом.

2. Строгість

Чимало підлітків пручаються правилам і обмеженням. Вони думають, що вже дорослі, що можуть про себе подбати. Проте підліткам усе ще потрібні певні обмеження. З новими бажаннями вони можуть заподіяти собі значної шкоди, якщо не стримуватимуть себе відповідальністю.

Дайте зрозуміти вашій дитині, що в неї буде більше волі, але при цьому й більше відповідальності. Вам варто допомогти своїй дитині навчитися планувати події наперед. Ви не повинні робити це за підлітка; просто спрямуйте його.

                                         3. Спілкуйтеся щодня

Ваша дитина буде розкутішою, довірятиме вам, якщо ви спілкуватиметеся з нею щодня. Навчіться пізнавати світ, у якому живе ваш підліток, поставте себе на його місце, і ви зможете не тільки досягти довіри у стосунках, але й краще зрозуміти його поведінку. Інакше підлітки можуть звернутися за порадою до ненадійних однолітків.

4. Терпіння

Коли йдеться про виховання підлітка, ваше терпіння дуже важливе. Бути терплячим важко, тому що ви захочете побачити результати негайно. Але у більшості випадків вашій дитині просто необхідно перерости таку поведінку.

5. Єдиний фронт

У багатьох випадках батьки не сходяться в думках про те, яке рішення їм необхідно прийняти щодо ситуації, в яку потрапила їхня дитина. У жодному разі не розказуйте про це своєму синові чи доньці. Ви маєте завжди демонструвати «єдиний фронт». Коли дитина зрозуміє, що ви дієте спільно, однією командою, і вона не зможе втекти під захист одного з батьків, ваші плани допомогти матимуть більші шанси на успіх.

Підлітковий вік триває не вічно, тому не треба зациклюватися на ньому. Натомість сконцентруйте свої сили й увагу, допоможіть дитині впоратись з її проблемами і стати відповідальним дорослим.

                               ВИХОВУЙТЕ ПРАВИЛЬНО   

Якщо ви хочете виховати впевнену в собі, творчу, самодостатню особистість, то:

 • Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона — єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією.

 • Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами.

 • Приймайте її такою, якою вона є.

 • Підкреслюйте її сильні властивості.

 • Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.

 • Обираючи знаряддя виховного впливу, удавайтеся здебільшого до похвали та заохочення, а не до покарання та осуду.

 • Встановіть чіткі межі дозволеного (бажано, щоб заборон було небагато — лише найголовніші) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах.

 • Неухильно дотримуйтесь встановлених вами заборон і дозволів.

 • Оцінюйте вчинок, а не особистість: «Твій вчинок поганий, але ж ти хороший і розумний хлопчик (дівчинка) і надалі не повинен так робити».

10 ЗАПОВІДЕЙ ЗРАЗКОВИХ БАТЬКІВ

v Розвивайте в дитини витримку, наполегливість, готовність переборювати труднощі.

v Виховуйте чесність, правдивість, уміння відстояти честь свою, родини, колективу.

v Виробляйте звичку сумлінно виконувати завдання, доручення вчителів, батьків, учнівського колективу.

v Ні за яких обставин не заглядайте в портфель і кишені дитини. Навіть якщо вам здається, що ви все повинні знати про своїх дітей.

v Коли ваша дитина прокидається, скажіть їй “Доброго ранку!” і не чекайте відповіді. Почніть день бадьоро, а не із зауважень і сварок.

v Коли дитина повертається зі школи, запитайте: “Що сьогодні було у школі?”.

v Наберіться терпіння. Закінчиться гормональна перебудова, зникнуть імпульсивність, дратівливість, агресія, легше стане вчитися. Але зупиняйте будь-які прояви неповаги до себе! Не перетворюйтеся в покірливу жертву.

v Як можна частіше говоріть з дитиною без погроз і звинувачень. Навіть якщо ви не поділяєте поглядів сина або дочки, вислухайте іншу точку зору.

v Намагайтеся зберігати спокій. Тому що гарант спокою у відносинах з дитиною - саме ви, людина доросла.

 Любіть свою дитину!

                                      УВАГА! ПІДЛІТОК

Головне новоутворення підліткового періоду – відкриття свого «Я».

У цей час нормально, що деякі діти стають імпульсивними, в них часто змінюється настрій, виникають конфлікти з ровесниками, батьками, вчителями.У дітей настає криза, пов’язана з бажанням бути самостійними, звільнитися від батьківської опіки; з’являється страх перед невідомим дорослим життям.Підліток дуже вразливий. Дитина легко піддається як позитивним, так і негативним впливам.В цей період у дітей підвищений рівень тривожності. Внутрішній світ підлітків ще нестабільний, тому батькам не слід залишати їх без нагляду. З’являються нові авторитети.
Основний вид діяльності – спілкування, тому розширюється коло друзів. Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.Недоліки і суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються дуже хворобливо.Пам’ятайте: найголовнішим засобом виховання є переконання, а на переконання можна впливати тільки переконанням і особистим прикладом.Не забувайте, що сліпа покора, що не ґрунтується на особистому переконанні, позбавлена сили.У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не    диктаторів!

Підліток не хоче сідати за «ці противні» уроки. Потрібно постаратися прояснити його проблему. Може підліток у своїх силах зневірився, навчання запустив. А може, вчитель в цьому винен. Потрібно подумати, що можна змінити в даному випадку.

Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки в сім’ї і школі. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується з формуванням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.

ЯК СПІЛКУВАТИСЯ З ПІДЛІТКОМ

Спілкуючись з підлітком, намагайтеся не ображати, не засуджувати, не звинувачувати його.

Підліток голосно ввімкнув телевізор або музику і це вас дратує. Ще вас дратує те, що він робить, що йому подобається не перший раз. Реакція підлітка залежить від того як ви до нього звернетеся.

А реакція може бути різна: він може відповісти грубо, або образитися, або піти на поступки. Говоріть з ним від першої або третьої особи. Наприклад: гучна музика дуже стомлює мене (тата, бабусю...).

Вам важко утриматися від розпитувань? Але не випитуйте загрозливим тоном і не проводьте розслідування. Питальні питання замініть на стверджувальні. Наприклад: «Донечко, сьогодні ти щось не в настрої».

Шановні батьки!

Якщо у вас вистачить мудрості, терпіння, витримки прийняти 

свою дитину такою, якою вона є, не відштовхнути її, то світло

 і гармонія будуть панувати у вашому домі і після 

шістнадцяти 

років.

Взаємодія батьків з дітьми під час карантину

Наші діти так само злякані, як і ми зараз. Вони не тільки чують все, що навколо відбувається, але й відчувають нашу постійну тривогу. Вони ніколи раніше такого не відчували і не бачили. І хоч ідея не ходити в навчальний заклад місяць звучить класно, вони напевно уявляють собі літні канікули, а не реальність із ув’язненням вдома, не зустрічаючись із друзями в наступні тижні ви помітите зміни в поведінці дітей. Тривогу, злість, протести, через те, що вони не можуть жити нормальним життям. Вони будуть суеречити, виносити мозок і бунтувати весь цей час. Це нормальна і очікувана поведінка в таких умовах. Все, що дітям зараз потрібно - комфорт і любов. Відчути, що все налагодиться і буде в порядку. Значить в такі моменти забувайте про графік і навчання, залізьте під ковдру і поваляйтесь разом, пообнімайтесь. Почніть читати якусь книжку разом, як родина. Спечіть печиво чи намалюйте картину. Не переживайте, що ваші діти відстануть від програми. Всі діти зараз в одному човні і врешті буде все ОК. Коли ми повернемось у класи, то ми все відкоригуємо і надолужимо в тому місці, де вони зупинились. Наші викладачі в цьому експерти! Не воюйте з дітьми через те, що вони не хочуть робити математику! Не зривайтесь на дітей через те, що вони не дотримуються графіка. Не карайте двома година навчання, якщо вони сперечаються. Все, що я хочу вам сказати: врешті психіка вашої дитини в цій ситуації набагато важливіша за її академічні знання. І те, як вони почуватимуться зараз, всі тижні карантину, залишиться з ними на все життя в пам’яті. Зважайте на це щодня!

Ось кілька порад для батьків:

1. Під час епідемії дотримуйтесь рекомендацій з приводу особистої гігієни та захисту.

Знання про те, як правильно поводитися у критичній ситуації, знижує тривогу.

2. Намагайтеся не блокувати свої почуття.

Боятися – нормально, відчувати безсилля, сумувати – теж.

"Відключити почуття" означає перестати бути в контакті з собою. А це значить, рано чи пізно почуття дадуть про себе знати, тільки їхня сила може стати деструктивною, руйнівною.

3. Що робити, якщо тривога зашкалює?

Поглинаючи велику кількість інформації, ми піддаємося так званій соціальній тривозі.

Завдяки інтернету і соцмережам, події, що відбуваються на іншому кінці планети, сприймаються так, ніби вони відбуваються у нас вдома. Така розмитість кордонів посилює занепокоєння і почуття незахищеності.

Справитися з ними допоможе елементарна інформаційна гігієна. Намагайтеся обмежити кількість інформації, яку ви споживаєте, зменшіть кількість часу, проведеного за читанням новин і в соцмережах.

Оберіть ті джерела інформації, яким довіряєте, і відправте у бан тих, хто розганяє паніку.

Підліткам варто допомогти розібратися в інформації, з якою вони стикаються, навчити визначати факти та фейки.

4. Знаходьте час тільки для себе і наповнюйте себе ресурсом.

Цей пункт особливо важливий для батьків, які перебувають на карантині з «дорослими» дітьми.

Знаходьте можливості для спільної діяльності, спілкуйтеся, допомагайте виконувати дистанційні завдання, переглядайте сімейні фото та розказуйте їх історію.

Знайдіть і собі заняття до душі, щоб відволіктися від переживань («що буде далі?», «де знайти кошти?»…)

5. Сон (мій улюблений пункт :) Фізичні навантаження (так-так!). Регулярна здорова їжа. Задоволення.

Всі ці речі здаються банальними, але допомагають справлятися навіть з сильними стресами.

Недостатній сон і погана його якість – один з головних супутників депресії. А безперервний (бажано не менше 8 годинний) сон піднімає настрій, зміцнює пам'ять і знижує больові відчуття.

Чого не варто робити батькам:

·                     різко починати виховувати, або «перевиховувати» своїх дітей. Адже це лише забере багато сил, здоров'я і часу та зіпсує відносини сім’ї в умовах ізоляції;

·                     примушувати дітей «використовувати час з користю, не байдикувати», тобто робити те, що здається за потрібне вам. Варто пам’ятати, що завдяки бездіяльності великі ідеї, поховані в несвідомому, отримують шанс проникнути у свідомість;

·                     в жодному разі не варто зводити нанівець «заспокійливі» висловлювання, на      кшталт «Знайшов, про що переживати», «Тебе це взагалі не стосується, йди,      почитай», замінити на «Я розумію, що ти боїшся і переживаєш», «Я бачу, що тобі сумно, я тебе розумію».

·                     не варто обговорювати в присутності дітей невтішні сценарії, деталізуючи подробиці.

·                     не слід переглядати безкінечно фільми про віруси, хвороби, апокаліпсис, які      лише підійматимуть рівень тривоги й страху. Краще подивіться комедію чи мультики з дітьми. А «під фільм» приготувати домашнє печиво або щось солоденьке. 

Методичні рекомендації
щодо організації роботи з батьками 
в сучасному закладі освіти
Важливою складовою навчально-виховного процесу сучасного закладу освіти є організація роботи з батьками, сім’ями учнів.
В нових умовах суспільного, освітнього й технічного розвитку законодавство України чітко визначає межі відповідальності сім’ї за навчання і виховання дітей: саме батьки чи особи, які їх замінюють, зобов’язані постійно дбати про своїх дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, зміцнення фізичного здоров’я, отримання загальної освіти та інше.
Сім’я – це первинне природне середовище, джерело духовної та матеріальної підтримки для дитини.
З-поміж багатьох функцій, які виконує сім’я, найважливіша – виховна. Однак кризові явища, притаманні сучасному українському суспільству, економічні труднощі гальмують адаптацію сім’ї як соціального інституту до нових умов, негативно позначаються на її виховній ролі. Сьогодні сім’я не готова взяти на себе всю відповідальність за соціалізацію дітей.
Сім’я не є ізольованим мікросередовищем: багатоканальні зв’язки з’єднують її з суспільством; різноманітні зовнішні чинники впливають на її виховну функцію. Важливе місце тут належить закладам освіти, педагогам, які завдяки фаховій освіті володіють необхідними психолого-педагогічними знаннями, професійними вміннями і навичками, виступають важливою складовою в педагогічному трикутнику “дитина – батьки – вчитель”.
В сучасних умовах координацію виховних дій сім’ї покладено на освітній заклад і від того, як організована і реалізована робота з батьками учнів значною мірою залежить успішність процесу навчання і виховання дітей. Важливим завданням є широке залучення батьків, усіх дорослих членів сім’ї до співпраці з педагогічним колективом, до активної участі в житті навчального закладу, класу.
Встановлення і підтримання педагогічної співдії “діти-батьки-педагоги” необхідно вибудовувати на принципах взаємоповаги, довіри, відповідальності та рівноправному партнерстві.
Основою такої співдії має стати єдність у ставленні до дитини як до найвищої цінності, дітоцентризм.
Останнім часом спостерігається певне звуження цього аспекту діяльності освітнього закладу і вчителя, самоусунення педагогічних колективів від роботи з сім’ями учнів. На часі організація роботи з батьками дітей різних вікових груп, в родинах з різним типом сімейного неблагополуччя, формування педагогічної культури всіх дорослих членів сім’ї на новій методологічній основі із застосуванням інноваційних педагогічних технологій.
Мова йде про такий зміст педагогічної діяльності вчителя, який спрямовується на підвищення готовності батьків до виховання дітей, на усвідомлення ними важливості відповідального батьківства, на передачу всім дорослим членам родини певної психолого-педагогічної, фізіолого-гігієнічної, правової тощо інформації, на формування у них відповідних практичних умінь і навичок.
Саме на цьому наголошував у відповіді на ІІ Всеукраїнському з’їзді працівників освіти України Міністр освіти і науки В.Г. Кремінь, підкресливши, що турботою освітянської громадськості повинно стати суттєве підвищення педагогічної культури в суспільстві і в кожній сім’ї зокрема, тобто започаткування своєрідного педагогічного всеобучу в країні.
Організація роботи з батьками учнів у сучасному освітньому закладі має здійснюватись за такими основними напрямами:
1. вивчення сімей учнів, їх виховного потенціалу;
2. включення батьків, усіх дорослих членів родини у навчально-виховний процес як рівноправних учасників, інтеграція зусиль і гармонізація взаємин педагогічного колективу і батьківської громадськості в створенні сприятливих умов для ефективної роботи освітнього закладу;
3. формування педагогічної культури сучасної сім’ї та допомога батькам в їх психолого-педагогічній самоосвіті;
4. корекція виховної діяльності родин з різним типом сімейного неблагополуччя.
Організація роботи з батьками в освітньому закладі – багатоаспектна і має значні педагогічні можливості. Успіх в організації роботи з батьками великою мірою залежить від особистості й авторитету педагога, його професійності, високих моральних, людських якостей, вміння спілкуватись з батьками, з колегами, з дітьми. Особливе місце в цьому процесі посідає класний керівник, який є першим, хто встановлює контакт із сім’єю учня, і чия компетентність стає обличчям освітнього закладу.  
Класний керівник (вчитель початкових класів) – це педагогічний працівник, який здійснює педагогічну діяльність з колективом учнів класу, їх батьками, організацію і проведення позаурочної та культурно-масової роботи, сприяє взаємодії учасників навчально-виховного процесу в створенні належних умов для виконання завдань навчання і виховання, самореалізації та розвитку учнів (вихованців), їх соціального захисту.
Відповідно до “Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти” класний керівник (вчитель початкових класів) координує виховну роботу батьків, вчителів, психолога, медичних працівників, інших учасників навчально-виховного процесу з виконання завдань навчання та виховання в класному колективі. Він має право вносити пропозиції на розгляд батьківських зборів класу щодо матеріального забезпечення організації та проведення позаурочних заходів, відвідувати учнів (вихованців) за місцем проживання (за згодою батьків, опікунів, піклувальників), вивчати умови їх побуту та виховання тощо.
Розглянемо перший аспект роботи з сім’ями в сучасному освітньому закладі. Робота класного керівника (вчителя початкових класів) починається із вивчення сім’ї з точки зору виконання нею своєї виховної функції з метою встановлення неформальних взаємин між педагогами і батьками, створення бази співробітництва щодо виховання дитини, визначення умов і факторів, які сприятимуть ефективній співдії сім’ї та освітнього закладу.
Формами вивчення виховного потенціалу сім’ї можуть бути відвідування сім’ї учня, листування з батьками, запрошення батьків до школи. Ознайомлення з побутовими умовами життя учня сприяє уявленню педагога про характер, інтереси та нахили дитини, його ставлення до батьків, старших і молодших членів сім’ї. Класний керівник (вчитель початкових класів) повинен звернути увагу на те, як батьки стежать за дотриманням режиму дня дитини, виконанням нею трудових обов’язків в сім’ї, наявність робочого місця для приготування уроків, бібліотечки з навчальною та художньою літературою. Про відвідування дитини за місцем проживання необхідно заздалегідь попередити і отримати згоду батьків. Педагогу моралізування та висвітлення лише негативів, 
 Листування з батьками може ефективно використовуватись вчителем для встановлення тісного контакту з батьками дитини. Зміст листів може бути присвячений різним темам: подяки, привітання, запитання і відповіді тощо.
Запрошення батьків до школи доцільно здійснювати, ретельно підготувавши інформацію про навчання дитини, особливості її поведінки тощо. Зауважимо, що конкретне вивчення сімейного оточення дитини, взаємин між батьками і дітьми, існуючої в сім’ї атмосфери з метою визначення засобів, форм і методів педагогічного впливу на батьків варто здійснювати відповідно до Програми вивчення сім’ї (подано в додатках).
Бажано також вести спеціальний “Щоденник спостережень сім’ї учнів”, в якому (форма довільна) час від часу робити короткі записи. На основі систематизації одержаних даних доцільно скласти “Педагогічний паспорт сім’ї”, в якому занотовувати найбільш характерні для кожної конкретної сім’ї відомості. Форма такого “Паспорту” цілком довільна і він не є сталим документом. “Педагогічний паспорт сім’ї” поновлюється, доповнюється протягом всього періоду навчання дитини в школі.
Досконале вивчення сімей учнів забезпечується застосуванням комлекса різноманітних методів: система характеристик, письмове опитування, анкетування, метод документалістики, метод опосередкованого вивчення сім’ї, метод спостереження і прямого вивчення сім’ї, творчі роботи учнів. При цьому важливо дотримуватись двох обов’язкових умов: кожний з методів повинен застосовуватись в органічній єдності один з одним і виконувати стосовно інших компенсуючу і контролюючу функції. Цим, звичайно, не вирішується арсенал прийомів вивчення сімей учнів. Обирати їх необхідно виходячи з конкретних умов регіону, освітнього закладу, класу.
Вивчення сімей учнів за запропонованими методами допоможе вчителю отримати узагальнені дані про атмосферу в сім’ї, характер сімейного виховання і взаємини в кожній конкретній родині.
Пропонуємо зводити оптимальні дані у Приблизну схему аналізу особливостей і недоліків сімейного виховання учнів (подано у додатках).
Підсумки і аналіз вивчення сім’ї здійснюються класним керівником систематично. За результатами таких психолого-педагогічних досліджень застосовуються відповідні форми і методи роботи, планується зміст педагогічного всеобучу батьків класу, визначаються сім’ї, які вимагають педагогічної допомоги та корекції у вихованні дітей.
Доцільно наголосити на необхідності тісної взаємодії психологічної служби школи і класного керівника. Саме практичний психолог повинен допомогти педагогам і батькам знайти вихід з конфліктної ситуації, оволодіти навичками та прийомами міжособистісного спілкування тощо.
Розглянемо наступний аспект організації роботи з батьками в сучасному освітньому закладі: об’єднання батьків у згуртований колектив.
Провідною формою роботи з батьками, яка характеризується значною педагогічною доцільністю, є батьківські збори. Батьківські збори – це громадський орган, який своїми рішеннями визначає завдання, зміст, напрямки роботи батьківського колективу, класу освітнього закладу. Порядок їх проведення є довільним, на розсуд класного керівника (вчителя початкових класів). На батьківських зборах згуртовується колектив батьків, формулюється загальна думка щодо актуальних проблем життєдіяльності класу, колективна відповідальність батьків за весь клас в цілому, і за кожну конкретну дитину, формується педагогічна культура батьківської громадськості. Класні батьківські збори виявляють думки і точки зору як батьків, так і вчителя, виробляють колективні рішення і спільні єдині вимоги до навчання і виховання дітей. Ефективність класних батьківських зборів значною мірою залежить від вибору вчителя для обговорення з батьками актуальних для них педагогічних проблем.
На батьківських зборах відбувається обрання батьківського комітету класу; підведення підсумків роботи з учнями, систематичне ознайомлення батьків із завданнями, новим змістом і напрямками навчально-виховного процесу, специфікою роботи сучасного закладу освіти. Батьки отримують інформацію про нормативно-правове підґрунтя нововведень в освіті, мету запровадження нових предметів і курсів.
Основна частина батьківських зборів класу спрямована на формування педагогічної культури батьків і має бути виражена у будь-якій формі - лекція, бесіда, дискусія, диспут, педагогічні читання тощо.  
Періодичність проведення батьківських зборів - 4-5 разів на рік, але в разі педагогічної необхідності їх кількість може бути збільшена. Окрім класних батьківських зборів можуть організовуватись збори за паралеллю класів, загальношкільні батьківські збори.
На класних батьківських зборах за пропозицією батьків, класного керівника формується батьківський комітет класу у складі 5 осіб (в повних класах). Батьківський комітет класу - це постійно діючий орган, який сприяє зміцненню зв’язків сім’ї, освітнього закладу, громадськості, залученню всіх учасників до активної життєдіяльності класного колективу, організації змістовного дозвілля школярів, педагогічного всеобучу батьків тощо. 
Вищим колегіальним органом батьківського і громадського самоврядування в школі є загальні збори (конференція) учасників виховного процесу, які скликаються не менше одного разу на рік. На цих зборах створюється рада загальноосвітнього навчального закладу. У період між загальними зборами (конференцією) вона є постійно діючим органом батьківського і громадського самоврядування. До ради обираються представники від педагогічного колективу, учні основної та старшої школи, батьки та представники громадськості.
За рішенням загальних зборів (конференції) у навчальних закладах усіх типів і форм власності може створюватись піклувальна рада як орган самоврядування, що формується з представників органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, навчальних закладів, батьків, окремих громадян з метою залучення громадськості до вирішення проблем освіти, забезпечення сприятливих умов для ефективної роботи загальноосвітнього навчального закладу.
Саме піклувальні ради можуть широко залучатись сучасними освітнім закладам до вирішення питань зміцнення матеріально-технічної, навчально-виробничої, наукової, культурно-спортивної, корекційно-відновлюючої та актуально-оздоровчої бази загальноосвітнього навчального закладу, формування педагогічної культури батьківської громадськості.  
Пріоритетним аспектом в організації роботи освітнього закладу з батьками є організація педагогічного всеобучу з метою формування їх педагогічної культури.
Зміст роботи по формуванню педагогічної культури батьків можна визначити як спеціально організовану діяльність по наданню допомоги сучасній сім’ї у виконанні нею виховної функції.
Методологічним підґрунтям цієї педагогічної діяльності є право кожної дитини на таких батьків, які здатні забезпечити їй можливість всебічного розвитку і сімейного добробуту.
Формування педагогічної культури батьків є частиною соціальної політики сучасного українського суспільства, оскільки послаблення інституту сім’ї – серйозна проблема соціальної політики держави.
Важливе завдання освітнього закладу, вчителя – допомогти батькам у виконанні ними функції вихователів. Під цими функціями розуміється не тільки створення гармонійних взаємин між батьками та дітьми, але й їх передумов: певного способу життя і доброзичливих взаємозв’язків усіх членів родини.
Отже, формування педагогічної культури сучасної сім’ї – це процес виховання і перевиховання дорослих: батьків, інших членів родини, навіть опосередковано дітей, і який може бути корисним і необхідним і тим батькам, які не відчувають проблем, виховуючи своїх дітей.
Формування педагогічної культури батьків у сучасному закладі освіти здійснюється через університети педагогічних знань, лекторії для батьків, покласний педагогічний всеобуч.
Університети педагогічних знань, які об’єднують кілька документів, створюється за сприянням відділів освіти на рівні районів, піклувальних рад закладів освіти і рад шкіл і працюють на громадських засадах. Факультети охоплюють батьків дітей певних вікових груп: молодшого, середнього, старшого шкільного віку. До роботи в університетах залучаються провідні педагоги, психологи, медики, юристи, соціологи та інші фахівці.
Лекторії для батьків створюються в освітніх закладах і об’єднують батьківську громадськість, зацікавлену у глибокому і грунтовному вивченні якоїсь певної проблематики: “Батьки – головні вихователі”, “Можливості сім’ї по духовному розвитку особистості”, “Здоровий спосіб життя сім’ї та фізичне виховання дітей” тощо. Цінність лекції полягає в тому, що нею можна охопити практично всі проблеми сімейного виховання, з яких батьки мають обмежені знання, а їх вивчення не завжди посильне для самостійного опрацювання.
У багатьох освітніх закладах, віддаючи належне лекції як важливій формі педагогічного всеобучу батьків, розробляють тематики лекції, їх зміст, складають списки рекомендованої літератури до кожної лекції “Пам’ятки вчителю по організації лекції для батьків”.
Найбільш доцільною формою педагогічного всеобучу батьків вважається покласна, за якої вчитель відходить від традиційного монологу (лекції, бесіди), поєднує індивідуальну роботу з групами батьків, педагогічне спілкування з окремими членами родини, широко залучає психолого-педагогічне консультування членів родин з питань навчання і виховання дітей, тестування і анкетування батьків і дітей, тренінгів, практикумів, рольових ігор тощо, спрямованих на встановлення в сім’ях міцних морально-етичних зв’язків між дорослими і дітьми, атмосфери взаєморозуміння, співробітництва, емоційної співпричетності один до одного.
Організовуючи роботу з батьками у формі покласного педагогічного всеобучу вчителю доцільно спиратися на орієнтований навчально-тематичний план, розроблений з урахуванням нової структури школи (12 років), що сприятиме більш тісній співдії батьків і педагогів по вихованню підростаючого покоління /подано у додатках/.
Пропонований добір тем для організації роботи з батьками не є обов’язковим, а орієнтовність плану дозволяє школі і вчителю створювати свої власні плани на основі тих, що пропонуються, залежно від характеру батьківської аудиторії.
Існує велике розмаїття організаційних форм педагогічного всеобучу батьків у сучасних освітніх закладах. Доцільно виділити такі:

колективні: лекції, конференції (з обміну досвіду родинного виховання, по обговоренню педагогічної літератури, періодичної преси з питань сімейного виховання), диспути, дискусії, “круглі столи”, вечори запитань і відповідей, дні взаємних претензій, дні відкритих дверей, кінолекторії, інформаційні стенди; 

індивідуальні та групові: консультації з проблем родинно-сімейного виховання, бесіди, відвідування сімей, листування, індивідуальні дні, зустрічі з батьками; педагогічні доручення батькам;

диференційовані: вечори сімейних традицій; виставки ("Світ захоплень нашої сім’ї, ”Кулінарні вироби членів сім’ї"), декоративно-прикладної творчості, родинних альбомів, колекцій; випуск тематичних газет ("Дозвілля родини", "Говорять професії батьків", "Моя сім’я", "Спорт у родині"); конкурси, зустрічі поколінь, дискусійні клуби, відкриті уроки, проблемні мости тощо.

Значної уваги заслуговує створення консультативних пунктів з iитань виховання дітей та підлітків. Такі пункти доцільно організовувати при школах із залученням до роботи в них педагогічних кадрів вищої кваліфікації, шкільних iсихологів, працівників правоохоронних органів, соціальних педагогів, лікарів, дієтологів та інших спеціалістів, від яких батьки могли б отримати компетентні консультації з хвилюючих їх питань.
Особливо ретельно спланованого індивідуального підходу потребує робота з багатодітними, неповними та неблагополучними сім’ями. Якщо в школі одночасно навчається троє і більше дітей однієї сім’ї, то батькам складно відвідувати і всі батьківські класні збори, і заняття покласного педагогічного всеобучу. Можливо більш вдалими формами роботи стануть заняття загальношкільного педагогічного всеобучу, листування з класним керівником, відвідування консультативних пунктів. Дуже часто такі сім’ї є членами релігійних об’єднань, від яких отримують моральну і матеріальну підтримку. Школа повинна стати багатодітним сім’ям надійною опорою та партнером, активно пропагувати весь позитивний досвід виховання в них. 
Рекомендуємо організувати допомогу цим сім’ям зусиллями громадськості (піклувальні ради, батьківські ради школи) щодо поліпшaння матеріальних, фінансових питань забезпечення навчального процесу і відпочинку дітей.
Вкрай злободенним залишається такий аспект організації роботи з батьками учнів в сучасному закладі освіти як корекція виховної діяльності родин з різним типом сімейного благополуччя або дисфункційних, умови життя в яких негативно впливають на розвиток особистості дитини.
Корекція виховної діяльності дисфункційних родин повинна починатися з глибокого і змістовного вивчення вчителем умов життя, побуту, взаємин між дорослими і дітьми, особистості кожного з батьків , рівня їх загальної та педагогічної культури.
Важливо, аби вчитель не тільки виявив основну причину неблагополуччя, але й його витоки, закладені в особистості батьків , інших дорослих членів сім’ї, визначив найбільш істотні, помилки у сімейному вихованні та шляхи їх усунення, тобто окреслив можливості застосування індивідуального підходу до членів таких родин.
Такий підхід вимагає від вчителя спеціальних професійних умінь обов’язкового дотримання педагогічного такту, доброзичливого ставлення до батьків і дітей у будь-яких ситуаціях.
Найважливішими умовами роботи вчителя з дисфункційними сім’ями є врахуванням індивідуальних особливостей кожної родини, вміння зрозуміти труднощі та негаразди, опора на позитивне в особистості кожного з дорослих і дитини, віра у можливість покращання морально-психологічного клімату родини за умови копіткої роботи з нею, розуміння специфічності кожного випадку сімейного неблагополуччя.
Вчителю при організації корекції виховної діяльності в дисфункційних сім’ях необхідно враховувати, що оnтаннім часом спостерігається тенденція до збільшення кількості неповних сімей, які утворились внаслідок розлучення, смерті одного з батьків тощо, вони повинні обов’язково бути на обліку психологічних служб, а робота з такими сім’ями має бути спланована класним керівником /вчителем початкових класів/ спільно з психологом, соціальним педагогом. Доцільно звернути увагу на сім’ї, що утворились в результаті повторних шлюбів, і діти виховуються не рідним батьком чи матір’ю, а також на сім’ї, в яких виховні функції здійснюють піклувальники чи опікуни. Завдання вчителя допомогти встановити контакт з дитиною, проаналізувати стосунки, які складаються в сім’ї. 
Допомогою в організації сімейного виховання одиноким матерям, батькам стануть спеціальні факультети університетів педагогічних знань, індивідуальні форми роботи, ретельно сплановані класним керівником. Необхідно тримати такі сім’ї на особливому обліку школи, піклувальної ради, в разі потреби здійснювати можливі заходи щодо матеріального забезпечення навчання, розвитку і виховання дітей.
Як правило, педагогічні колективи зустрічаються з труднощами виховання учнів із дисфункційних сімей (в яких батьки зловживають алкоголем, наркотиками, знаходяться в місцях позбавлення волі, не займаються вихованням, спонукають своїх дітей до асоціальної поведінки).
Виховна робота з такими сім’ями не завжди призводить до бажаних наслідків. В окремих випадках доцільним буде клопотання про ізоляцію дитини, позбавлення батьківських прав. Зміст і форми роботи з дисфункційними сім’ями можуть визначатись на спеціальних педагогічних консиліумах школи, на яких окреслюються конкретна єдина педагогічна позиція, загальна система заходів щодо виховання дитини, здійснення впливу на сім’ю. Нейтралізувати недоліки виховання в сім’ях, де батьки взагалі не займаються вихованням дітей або шкідливо впливають на них, часто неможливо лише впливом школи. Необхідно залучати до роботи з такими сім’ями правоохоронні органи, громадськість.
Важливо враховувати доцільність взаємодії з правоохоронними органами у таких формах, як організація зустрічей з колективами учнів школи чи класу працівників міліції, суду, прокуратури; дні профілактики правопорушень, опорні пункти правопорядку та інші.
Інноваційною на сучасному етапі є організація роботи з батьками в сучасній школі сільської місцевості, яка спрямована на інтеграцію родинно-сімейного, шкільного, дошкільного виховання. Традиції етнопедагогіки більш близькі саме сільським сім’ям, в яких велика увага приділяється трудовому вихованню, поважному ставленні до своєї родини і старших поколінь. 
На сьогодні в Україні йде розробка моделі загальноосвітньої школи як освітньо-культурного центру села. Така школа повинна стати невід’ємною частиною сільського середовища, яка б об’єднала дитячий садок, школу, школу мистецтв, спортивну школу, зібрала під своїм дахом ініціативні групи жителів села, влаштовувала різноманітні освітні оздоровчі заходи, дозвілля сельчан, створювала умови для відродження кращих традицій роботи на землі, готувала учнів до сільськогосподарської праці, виховувала дбайливого господаря рідної землі.
 До організації матеріально-технічного забезпечення шкіл такого типу рекомендується залучати сільськогосподарські підприємства, сільради, громадськість.
Робота з батьками і сім’ями учнів – один з найважливіших напрямів діяльності сучасного вчителя і одночасно одна з “найвужчих” ланок в його практичній діяльності. В зв’язку з цим значно зростає актуальність підготовки вчителів, класних керівників до проведення роботи з батьками, організації їх педагогічного всеобучу. Проблема знаходить вирішення за умови створення безпосередньо в освітніх закладах навчального семінару для педагогічних працівників “Як організувати педагогічний всеобуч батьків у сучасному закладі освіти” /подано у додатках/.
Керівникам загальноосвітніх шкіл важливо не припускатися oормалізму у ?оботі з батьками, забезпечувати iрганізацію спільної діяльності школи, сім’ї, громадськості на відповідномo рівні, адже від цього залежить не лише успішне навчання і виховання школярів, а й створення сприятливих умов для роботи педагогічних колективів, підвищення iрестижу сучасних освітніх cакладів.


Методичні рекомендації розроблені методистом 
відділу виховної роботи Науково-методичного
центру середньої освіти Кулаковською С.О., 
ст. н. спів. Інституту проблем виховання
АПН України, к.п.н. Кравченко Т.В.,
пров. н. спів. Інституту проблем виховання
АПН України, к.п.н. Хромовою О.Л.